Тата, капітана, сапера, інваліда 1 групи вбили на війні. 

Допомогу не отримуємо від держави. Нам дуже важко.

Війну ми зустріли вдома. З першого дня ховалися у підвалі. Дитина важко сприйняла цю новину.

Найстрашнішим днем для мене став день ексгумації чоловіка.

Все, що я бачила й пережила за час війни, залишило сліди в мені та вилилось у затяжну депресію. Дитина стала очевидцем емоційно важких подій — дорожньої аварії та загибелі собаки.

Стикнулися з гуманітарною катастрофою – не вистачало води, їжі та тепла.