В перший день війни я знаходилася в Харкові, в гуртожитку. До мене в кімнату зі стуком зайшла подруга. Я хотіла виспатися, бо у мене була контрольна, і не хотіла відчиняти двері. Але відчинила. Зрозуміло, що ніякої контрольної не було. В перший день мені вдалося виїхати. 

Коли під’їжджали до Охтирки, там вже були російські військові - потрібно було їхати в об’їзд. Було дуже страшно, але все вдалося.

Я повернулася до рідної домівки в Сумську область. Тут не було світла деякий час, але всього вистачало.

Взагалі ця вся ситуація – шок. Мрію, що повернуся до Харкова, уявляю своє життя. Але думаю, що коли я повернуся,  не зможу там жити, тому що в голові будуть кадри війни.

Я сподіваюсь, що війна закінчиться найближчим часом. Майбутнє має бути щасливим. Будемо працювати на благо України.