Наталія – працівниця Музею історії Києва. Попри початок бойових дій, вона не припинила працю. Завдяки цьому її колеги змогли у важкі часи отримати зарплатню.

Наталія продовжувала працювати увесь час, поки під Києвом точилися бої. Вона не виїжджала і через роботу, і через батька, який важко хворів і потребував догляду. Один з найстрашніших спогадів – це не вибухи, а неможливість дістатися тата, коли були перекриті мости. 

І зовсім іншими стали цінності – звичайний хліб викликав вирій емоцій.