Телеп Анастасія, 14 років, Новоселівський Перший НВК, с. Новоселівка Перша
На превеликий жаль війна з’явилася і в моєму житті. Мене звати Телеп Анастасія. Я народилася у 2007 році.
В мене пройшло дуже дивне, але цікаве дитинство. Все було добре до того моменту, поки з новин я не дізналася, що загарбники вторгнулися на українські землі. В 2014 році ніхто навіть не замислювався, що все може так статися.
Мої батьки прийняли нелегке для них рішення – тимчасово переїхати в іншу область. Обертаючись назад, я розумію, що це було правильне рішення. Я повернулася через декілька років, але обстріли продовжувались.
Коли я зрозуміла, що це не просто інфопривід, а справжня війна? Коли виходила на вулицю та чула нескінченні постріли, коли бачила розпач в очах мами та розгубленість тата. Такого навіть ворогові не побажаєш.
Мені здається, зараз я вже все можу усвідомити та прийняти. Тоді я була дуже маленька. Було по-справжньому страшно. На даний момент не так часто стріляють, але люди все – одно живуть у тривозі.
Не хочу, щоб люди жили та боялися існувати. Хочу, щоб все було добре, хочу мирне небо над головою, хочу, щоб люди стали мудрішими та вирішували всі конфлікти словами. Хочу повернутися в спокійне дитинство…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.