Ми проживали в Калинівці Мелітопольського району, і я майже відразу опинилася сама в окупації, а чоловік потрапив у лікарню. Було важко і страшно. 

У селі з водою і продуктами легше. Нам ще допомагали місцеві громади - привозили допомогу, тому я не можу сказати, що голодувала.

Шокувала кількість зрадників в нашому населеному пункті.

Коли ми змогли виїхати з села, нас не випускали на Василівці - ми дві доби стояли. Так наші автобуси і не випустили. Ми просилися до людей, і так нас вивезли до Запоріжжя.

Мені і зараз дуже важко. Миру хочеться.