Війна перш за все забрала у дитини впевненість, що все буде добре. Довелось одномоментно подорослішати. Немає безтурботного дитинства, в якому можна вільно спілкуватися з однокласниками та гуляти на вулиці і нічого не боятися. Постійний вий сирени тривожить та діє на нерви дитині. З'явилися часті головні болі, поганий сон , розмовляє уві сні та щось викрикує.        Найважче мені, як мамі, зберігати спокій і запевняти, що скоро все закінчиться. Шокуючим для нас стало поняття, як це вбивати людей, дітей...    

Для молодшої доньки є потреба у воді та харчуванні, засобах гігієни. Війна навчила нас обходитися тільки документами, зарядженим телефоном та ліхтариком. Це жах, коли довелося їхати з хати і не мати можливості взяти з собою іграшку.

Син тримав на руках тримісячну сестричку, коли гатили по нашому місту. Поряд з нашим будинком неодноразово прилітали ракети і будинок підстрибував, стіни, здавалося, що зараз впадуть на нас.