Коли син пані Лесі був вдома, він чи не щодня старанно вирізав заготовини для окопних свічок. Коли син пішов служити, справу підхопив його батько — чоловік Лесі. Сама ж вона до волонтерства долучилась ще у перші дні повномасштабного вторгнення. Спершу готувала вдома, потім робила  шкарпетки, килимки, балаклави, зігрівальні пояси. Далі - доєдналася до місцевої потужної волонтерської спільноти. У селищі Довбиш, що на Житомирщині, цей нескінченний ланцюг підтримки захисників тягнеться із дому в дім, з родини до родини,  із рук у руки.