На початку повномасштабного вторгнення Оксана виїхала з Києва на дачу в Київську область. Там було відносно спокійно, але її син досі пам’ятає ті страшні мамині слова: війна почалася. Через три місяці родина повернулася до столиці. І хоча Оксана каже, що вже навчилася жити у війні, до вибухів звикнути неможливо. Тому мріється про просте — щоб цей досвід не передавався далі. Щоб війна нарешті закінчилась.