«Народ був у жаху. Ми не очікували, що таке буде», – згадує Марія Суваркіна про перший обстріл селища в липні 2014 року. Жінка перенесла онкозахворювання та ампутацію нирки, друга нирка майже не працює. Подолавши такі проблеми, пенсіонерка не думала, що на старість доведеться жити на війні.

У будинку сина вибуховою хвилею вибило шибки. В сусідньому будинку знесло дах та згорів сарай. У селищі зруйновано 52 будинки.

Син із невісткою допомагали гасити полум’я

Родичі живуть у непідконтрольній Горлівці та на Закарпатті. Її дуже засмучує той факт, що з одними не вдається зустрітися через закриті дороги, а з іншими виросла стіна непорозуміння. Жінка мріє про мир, щоб літнім людям можна було жити спокійно.