Мені 45 років, жили ми в селі Лобкове. Шокувало мене те, що 22 серпня зайшли до нас орки. Вони такі люди, що з ними дуже тяжко. Було неприємно, сильна емоційна нагрузка.

У нас не було ні світла, ні газу. Ліки і продукти син привозив в село. Допомогу привозив, потім нас звідти вивіз. 

Тяжко син нас вивозив. Тоді якраз були дощі, грязюка. Нас тягли пожаркою: перетягли на ту  сторону, а потім вже ми виїхали. Надіялися повернутися, але так і не повернулися.

4 січня забрали сина на війну, а в березні він загинув.

Хочеться, щоб була перемога, щоб діти були. Онуки були. Щоб закінчилося все. Живемо заради онуків.