Святий Миколаю! Пише тобі Костя, мені 11 років. Маю ще молодших брата і сестру. Ми жили у Херсонській області, селі Львовому. Там було гарно, поки не з'явилися ворожі солдати. Та ми все-одно влітку іноді з родиною рибалили, купались на річці (коли було безпечно). Ще ми з друзями облаштували велику землянку біля дому, так що "орки" запитувались у батьків: "хто рив бліндаж?".

Коли наші військові вибивали ворогів з села, ми раділи, хоча і було страшно. А 11 листопада, коли нас звільнили, ворог бив, куди прийдеться. Стало ДУЖЕ страшно. Але ж і дороги в УКРАЇНІ стали відкриті. 16 листопада ми виїхали з дому і дивувались спокою в інших містах та раділи нашим прапорам. Тепер ми у Трускавці. Тут тихо і дуже красиво. Навчаюсь дистанційно. Спілкуюсь з братом і сестрою, та іноді з друзями з моєї школи за телефоном, бо всі в різних країнах.

Я дуже вдячний родичам, які нас знайшли самі і надали житло безкоштовно. Сили мені надає віра в ЗСУ, які звільнили нас і скоро звільнять всю Україну, а ще - у добрих людей, які трапляються на моєму шляху. Я знаю, що ми переможемо і сім'єю повернемось додому. Мрію про нормальне життя, як у всіх дітей. Дякую тобі за всі дива і подарунки, які я отримував досі.