Юлія Євгеніївна зі своєю сім'єю живе на лінії розмежування. Вони з чоловіком виховують двох дітей. Пригадує, як у перші дні війни стріляли з усіх боків, і кілька діб їм довелося жити у холодному підвалі. «Мені страшно за дітей, а нашим батькам страшно за онуків. Інший раз не хочеться випускати їх до школи. Але діти йдуть, незважаючи на те, що стріляють», – каже Юлія.
Важко було виживати під обстрілами. Тоді благодійники не залишилися осторонь людського горя: «Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова та інших організацій. Вона для нас була дуже важливою, бо я не знаю, як би ми жили».