Я перебував тут, у Сєверодонецьку, пам’ятаю, як усе починалося. Ми три місяці перебували в окупації, по місту ходили зі зброєю в руках люди, яких тут не повинно було бути.

Бачив, як вибухали снаряди; бачив артобстріли, коли сидиш і не знаєш, прилетить до тебе зараз, а може, не прилетить. Вікна трясуться, все трясеться і дзвенить, на вулицях нікого немає, люди сидять у бомбосховищах.

Нашому місту дуже пощастило, вся інфраструктура залишилася ціла. В ті дні у нас не працювала банківська система, видавали гроші по копійках. Світло було, але періодично його відключали. Ми всі дивувалися, що тролейбуси курсували, магазини та транспорт працювали.