Я була у себе вдома у Донецькій області м.Курахове. Вранці встали збиратися на роботу і ввімкнули новини та почули про вторгнення.

Нам одразу довелося переїхати до батьків у м.Гірник Донецької області, т.як поруч Мар'янка і почали лунати вибухи. Але у батьків була така ж ситуація. Там ми прожили півтора місяці. Сиділи у підвалі, потрапили з дитиною під обстріл. 

Одразу закрилися усі аптеки, у магазинах було дуже мало продуктів, а також швидко злетіли ціни. Одразу нестало води, вона була перебита через обстріли. Світло то було, то ні. Ми старалися купити необхідні продукти харчування, які ще залишалися.

Я з дитиною виїхала у м.Дніпро. Батьки досі залишаються у рідному місті. Робота є, але на неповний робочий день. До війни я робила у лікарні бухгалтером.

З собою мало що довелося узяти. Дуже хочеться додому. У дитини є з собою іграшка, яка нагадує дім і сидіння у підвалі, і як бігли вночі по вулиці до підвалу, вона завжди була з нею.