Адамова Анастасія, учениця 10 класу Маниковецького ліцею Деражнянської міської ради Хмельницького району Хмельницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бись Інна Олександрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Українці - народ у якого забирали все, але навіть під страхом смерті не змогли забрати свободу. Сьогодні бути українцем - це нести горде звання вільної людини, яку не зміг поставити на коліна жорстокий світ. Це бути гордим представником своєї нації, бути людиною, що несе історію свого народу на власних плечах, показуючи мужність усьому світу. Бути українцем - бути відданим душею, серцем і розумом боротьбі за свободу, справедливістю на правду.

Бути українцем - це померти на полях Донбасу, аби діти, які ще навіть не народились, могли жити щасливе й радісне життя під блакитним небом не знаючи, що таке війна... Бо як писав сучасний український поет С. Жадан: "Бути соняшником в полях Донбасу - це знати, як жити і за що помирати".

Наш народ всю свою історію проходить пекельні кола, наче в поемі Данте Аліг'єрі "Божественна комедія". І кожне з цих пекельних кіл має свою сторінку в історії тепер уже незалежної України. Винищення, заборона на національну ідентичність, заборона мови, армії та в цілому заборона бути українцем, штучний голод, війни і знову, знову і знову - винищення свідомості українського народу.

Здається, всі хто хотів знищити нас, як націю, хотів зробити це з самого коріння, випалити всі згадки і думки про все українське, змусити нас забути мову, змусити забути, як думати цією мовою.

Погрози, розстріли, переслідування - жахливі речі, що були застосовані до наших предків, аби кожен з нас сьогодні, в кращому випадку просто не народився. Українці - народ далеко не ідеальний, зі своїми вадами та мінусами, які, я думаю, кожен з вас знає сам.

Проте, свою любов до свободи наша нація не втратить ніколи. Україна наче чарівна птиця Фенікс - помирає і піднімається з попелу, але кожного разу кращою версією себе.

Ми далекі від ідеалу в багатьох сенсах, але зараз кожен з нас знає ворога в обличчя. Тож, чому б нам нарешті не об'єднатись і не вигнати його з нашої країни? Аби далі будувати вільне, радісне та головне - мирне майбутнє, для тих, кому долею визначено жити на цій землі і слухати історії про героїчних українців, що кожного разу зубами вигризали свободу з рук тих, хто її забирав.