Людмила Михайлівна зі сльозами розповідає, що рідне село окупували 3 березня. Було дуже страшно, коли російські солдати прийшли до будинку та забрали сімейний автомобіль. З першого дня війни жінка зрозуміла, що доведеться кудись виїжджати. Через обстріли люди почали панікувати. В аптеках, на заправках, біля банкоматів, у магазинах були великі черги. Під час евакуації до Запоріжжя Людмилу шокував вигляд сусіднього зруйнованого села. Як жити далі і що робити, жінка поки що не знає.