Ми з міста Охтирки. До війни у нас було спокійне життя. Працювали, ходили в школу, займалися кожен своєю справою. 24 лютого 2022 року збиралися на роботу і по телевізору дізналися про початок війни. Або хтось зателефонував, я вже точно не пам’ятаю.

Наше місто було одним із перших, куди заїжджали російські танки. Найважче, мабуть, було зрозуміти, що відбувається, і як жити далі. У перші дні ми сиділи в погребі.  

Оскільки ми поїхали до родичів у село, то їжа і вода були завжди. Газ був постійно. Світло вимикали, звісно, тому що обстрілювали електростанції. Його майже не було, як і зараз.

Дітей ми не залякували, але намагалися їм прямо всього не розповідати. Тому діти нормально все перенесли.

Довелося змінити професію. У школу дитина зараз ходити не може, тому мені потрібно бути вдома. 

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.