Мені 32 роки, я з Краматорська. Ми виїхали звідти. Вся ця ситуація не дуже гарна, і досі щось шокує щодня. Поки ще там були, світло нам за графіком вимикали. Газ ще був, продукти і ліки - теж. Просто в перші дні був ажіотаж, а далі стало трошки легше.

Ми виїхали своєю машиною, коли дитині стало зовсім тяжко все це переносити.

Тварин ми не забирали. За ними там сусіди доглядали.

Дніпро обрали тому, що це місто недалеко від дому. У нас були певні психологічні травми, але вже багато часу минуло, і стало трішки легше.

Бачимо майбутнє дуже гарним. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться і все буде добре.