Софія Микитченко, Ізюмський ліцей № 11 Ізюмської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе – Медведєва Віта Юріївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Один ранок повністю змінив моє життя. Це був найтривожніший ранок у моєму житті — 24 лютого 2022 року.

Тоді моє життя поділилося на «до» і «після». Коли небо над Ізюмом стало темним від диму, а серце — від страху. Все навколо вибухало, кричало та руйнувалося. Ми з мамою та бабусею змушені були покинути рідний дім, навіть не попрощавшись як слід.

Я стискала в руках телефон, хоч і знала, що зв’язку вже немає. Але все одно надіялась побачити хоч одне повідомлення від друзів — знак, що вони в безпеці. Дуже важко було залишити своє місто, адже там усе таке рідне та звичне…

Але заради безпеки ми поїхали звідти, не знаючи, куди точно прямуємо та що нас чекає далі. В очах мами була тривога, бабуся мовчала, а в мене в душі панував хаос. У всіх виникало одне й те саме питання: «Що ж буде далі?»

Дорога була мовчазною, лише думки гули в голові. У чужому місті, куди ми прибули, все було новим і незнайомим. Але саме там я вперше по-справжньому відчула, що таке сила допомоги.

Нас зустріли волонтери, їхні очі були сповнені співчуття. Найбільше мені запам’яталась волонтерка Вікторія — саме вона принесла нам одяг, гарячу їжу, показала, куди звернутися за підтримкою. Але найбільше вона подарувала відчуття, що ми не самі. Що нам співчувають і нас розуміють.

Вона не покидала нас ні на хвилинку, а весь час виявляла свою турботу. По її ставленню було зрозуміло, що вона дуже хоче нам допомогти. Вона завжди питала, як ми себе почуваємо, допомагала мені хоч трішки забути про весь жах, який коївся навколо.

Хоч ми були у зовсім чужому місті, Вікторія дала нам можливість відчувати себе як удома. Саме ця добродушна волонтерка дала мені поняття людяності та стала для мене прикладом, за що я їй дуже вдячна.

Я дуже рада, що на світі ще є такі люди — добрі та чуйні. Ця допомога змінила мій світогляд і дала зрозуміти, що добро — це не просто слова. Це дії. Це тепло, яке залишається в серці назавжди.

Я зрозуміла, що навіть у найтемніші моменти світло людяності може показати дорогу. Війна може забирати дім, спокій, звичне життя. Але є те, що вона не здатна знищити — людяність.