Мені 69 років. Я живу в селі Плавні Василівського району Запорізької області. Працюю двірником у лікарні. Мій син на війні. Донька зі своєю родиною живе на квартирі в Запоріжжі. 

У селі залишилися лише пенсіонери. Нам привозили воду, продукти, дрова. Згодом дали генератор, щоб качати воду. Світла немає з першого дня війни. 

Поряд – залізниця. Росіяни скинули на неї бомбу – рейки зруйновано. Залишилися вирви. Дерева вирвані, дуже багато будинків побито. Люди виїхали.

Я попросила дітей – і вони вивезли мене в Запоріжжя. Живу в лікарні, у якій працюю. Хочу додому, але в селі все заміновано. 

Вірю, що ми переможемо. Хочеться повернутися додому й жити, як раніше.