Я живу в місті Лебедин Сумської області. Маю дружину й сина. Дружина – медсестра. Я працюю в організації Сумигаз.
24 лютого ми були вдома. Сину зателефонував товариш і сказав, що почалася війна. Попри це, я поїхав на роботу. Продовжував працювати, навіть коли були обстріли.
Росіяни тричі скидали бомби на наш завод. У той час якраз була моя зміна. Ударили по поліцейському відділку. У багатьох людей пошкоджено житло.
Сутужно було з продуктами, оскільки в магазини майже нічого не завозили. А воду ми набирали зі свердловини.
Від депресії рятують домашні улюбленці: коти й собачки. Побуду з ними – і настрій підіймається.
Я думаю, що війна затягнеться ще на два-три роки.