Історії, які ви нам довірили
Олена пережила у Маріуполі жахливі дні, тож вимушена була покинути місто, залишивши там батьків та домашніх улюбленців.
Коли почалася війна, я була вдома - у рідному Маріуполі. 24 лютого я ще вийшла на роботу, бо працювала на Маріупольському ремонтно-механічному заводі у відділі постачання. Але потім я зібрала своє робоче місце та поїхала працювати додому. До 2 березня ще було світло, і я була вдома. Виїхати змогла тільки 19 березня в Одесу.
Все було жахливо! Сусіду в дім влучила авіабомба, ми їли раз на день, продуктів купити не було де, вікна вибило, у домі було мінус два градуси. Ми сиділи у підвалі, іноді ходили на річку набрати води. Потім я виїхала, а батьки залишилися, бо в нас два коти та три собаки, і авто не було. А покинути їх ми не могли!
З тих днів у мене залишився телефон, який працював більше як ліхтарик. Його хотіли відібрати на блокпості, коли я виїжджала, але я його не віддала!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
