Добрий вечір, самі ми з Бахмута, з друзями збирались їхати на рибалку на Сіверський Донець, коли йшли на електричку, почули вибухи, но ми ніяк не могли повірити, що почалась повномасштабна війна, бо ми і раніше чули вибухи здалека, бо на Донбасі війна йде з 2014 року, але коли ми були вже на річці, зателефонувала дочка, яка жила під Києвом, вся в сльозах, яка повідомила, що почалась страшна війна, що чути жахливі вибухи, люди кудись біжать і їй дуже страшно, я почала її втішати.

Ми швидко з друзями почали збиратись додому, в телефоні прочитали жахливі новини, ми не могли навіть подумати, що нас чекає попереду. Коли війна підібралась до Бахмута, ми з мамою пенсіонеркою залишались біля свого будинка та ще декілька сусідів. Жили ми в сусідньому погрібі разом з сусідами, нас було шестеро, якось разом не так страшно. Під час війни при вибухі недалеко від нас вбило собаку, це було жахливо, дуже плакали. Через де який час, коли було не так чути вибухи, наша сусідка пішла до себе в будинок забрати якісь речі і в цей момент прилітає снаряд в будинок, я не знаю, як ми це пережили, сусідці відірвало голову, це був ЖАХ, я не могла ні спати, ні їсти, вона в мене стояла перед очіма, хлопці закопали її в полісадніку

Спочатку сусіди приносили все що було з їжи, соки, консервацію. Світла, води, газа не було, ми стали як одна сім'я, готували на кострі, воду хлопці приносили з родніка, це надо було йти хвилин 30, коли було дуже небезпечно, економили воду, збирали дощову, кипятили.

Війна нас всіх розлучила. Нас з мамою вивезли волонтери, рідна сестра з тіткою виїхали раніше. Живемо в Україні, але тепер в різних містах нажаль. Друзі виїхали, зараз хто в Україні, хто за границей   . Війна в мене забрала те життя, в якому я була щаслива, дім мій зруйнован, все залишилось нажаль там, я Вам пишу, а сама плачу...

До війни я робила медичною сестрою, але зараз я інвалід, проходжу реабілітацію. В мене тільки залишились ключи від мого зруйнованого будинка, які лежать в моїй сумочці. Я сумую, що всі фото моєї сім'ї залишились там нажаль, тепер все тільки в пам'яті.