Я прокинулася, старшу дитину треба було везти до садка, але вихователь подзвонив і сказав: «Сьогодні не приходьте, бо почалася війна». Тоді такий шок у мене був! Я не зрозуміла, що відбувається. Чоловікові кажу: «Що таке?» А він: »Почалася війна». Почали збирати про всяк випадок «тривожну валізу». 

В місті відключали газ. Була електроенергія, але напруга була дуже слабка, десь 110-115 кВ, тому приготувати їжу було дуже складно. 

Ми розводили багаття, коли в приватному будинку жили, і так готували їжу.

27 липня в нас був приліт десь у 30 метрах від дому. Сусідський дім зруйнований, а наш постраждав: дах, двері. Я на той час була вагітна і, дякувати Богу та чоловіку; він запропонував піти в підвал. Тільки ми спустилися, і через декілька секунд пролунав вибух - це було дуже-дуже страшно. Тоді ми виїхали.

Мені треба було народжувати, і ми евакуювалися до Києва. Через війну ми стали цінувати життя так, як раніше його не цінували. Мріємо, щоб наступив мир, діти наші були в радості, а не оці ракети, війна. Миру дуже хочеться.