Я чекала, що війна закінчиться ось-ось. Оріхівський район перебував під обстрілами з перших днів війни. Я чула, як стріляли росіяни. До мого села росіяни також заходили, але не затримувались. Не було світла, води й газу. Після того як ЗСУ визволили село, росіяни почали обстрілювати його сильніше. Я ховалась, де могла. Сусідів та їхнього собаку вбили. Це був жах. Мене шокувало все, що відбувається. У моїй голові це не вкладається, я весь чай плачу. Нема в серці ніякої радості. 

Я виїхала до села біля Запоріжжя. Мій батько залишився вдома й помер від інсульту. Я його поховала вдома. 

Я отримую гуманітарну допомогу. Чекаю, що війна закінчиться несподівано. Хочу, аби настав мир.