Кунчій Софія, 10 клас
Благовіщенський ліцей "Інтелект"
Вчитель, що надихнув на написання есе: Загальська Ірина Петрівна

Чому бути українкою- це моя суперсила?

Я звикла вважати, що суперсили бувають лише в кіно або фантастичних творах. Проте якщо розібратися, то кожен має свою суперсилу. У когось є певна рису характеру, у когось – набуті роками знання, в іншого – безцінний досвід. Ці якості роблять людину особливою, не схожою на інших; а якщо їх поєднати, то буде ознака нації українців.

Вивчаючи історію, я все більше й більше дізнаюсь про боротьбу українців з різними завойовниками: татарами, ляхами, турками; відстоювання своєї незалежності під час приєднання до росії «ісконно руських територій» та багато інших зазіхань на нашу землю. Це змушує мене захоплюватись проявленою мужністю, згуртованістю і витривалістю рідного народу,його проявами суперсили протягом віків. Ці риси і є для мене приводом для того,щоб з гордістю сказати: «Я – українка!», бути впевненою в тому, що я волелюбна і нескорена , оскільки ці прикмети за століття буквально ввібрались в українську кров, і сьогодення доводить, що просто так це нікуди не дінеться.

Повномасштабне вторгнення ще раз згуртувало українців проти ворога і вкотре відкрило наші суперсили. Незважаючи на те, що ракети не торкнулись моєї домівки, я вкотре впевнилась у ментальній та фізичній стійкості і загальній силі свого народу.

Переконана в суперсилі захисників - місяцями перебувати в холоднихокопах по коліно в багнюці, коли летить сніг чи дощ разом з уламками снарядів, попри це знайти сили зв’язатись на кілька хвилин з маленькою донечкою та дружиною, що перебувають за тисячі кілометрів; бачити, як помирає побратим на полі бою і , нехтуючи власною безпекою, допомогти йому; знайти сили жити після важкого поранення, опіків чи з ампутованою кінцівкою. Їхні сили - це повернутись на фронт навіть після ушкоджень, днями обходитись без їжі та води, спати взимку під відкритим небом, відчути всю «гуманність» російського полону, пережити ще безліч тортур і випробувань смертю, одночасно зберігаючи оптимізм, гарний настрій і віру в перемогу.

Горджуся суперсилою цивільних жителів – Днями, тижнями сидіти в укритті, а потім( уже й звикнувши) продовжувати працювати, навчатися, донатити ; це більше дев`яти років жити на окупованій території чи за декілька кілометрів від лінії фронту; по кілька разів на день чути сирену і гучні вибухи, ризикувати померти просто у своєму будинку; почути, що близька людина загинула від обстрілів; бачити колони машин, що везуть тіла понівечених, бездиханних героїв.

Для мене моторошно спостерігати за цим навіть в новинах, а ще страшніше вживу чути плач матері, що ховає свого сина, вибудовувати «живі коридори» для загиблих, дивитись на карту і постійно бачити Нікополь червоним, страшно, коли біженка із Запоріжжя розповідає про зруйновані, згорівші до тла будинки.

Я відчуваю жах, коли маріупольці розповідають, як ризикували, щоб напитись води, а херсонці пригадують, як «зелені чоловічки» вішали триколор над адміністрацією. Особливий страх викликають історії людей, які на окупованих територіях закопували банки з жовто-блакитним прапором та вишиванками, бо за будь-яку українську символіку розстрілювали на місці. Печуть душу історії про вандалізм, злочини, пропаганду, вчинені росіянами. Неможливо передати емоції, коли бачу по телевізору братські безіменні могили, позначені збитими зі стовбурів дерев хрестами. Кожен із цих людей – супергерой!

икликають захоплення та повагу люди із заходу України та їх сили співчувати ти співпереживати, надаючи житло біженцям, щоденно підтримуючи їх.

Суперсили мають люди, що виїхали за кордон, залишивши все, і тепер довго не бачать родину, друзів, не відвідують улюблену роботу, опинились в незнайомій країні, в новому суспільстві. Для такої різкої зміни потрібнонеабиякі сили на адаптацію та пристосування.

Суперсили має кожен українець. Це зібрати сто десять мільйонів гривень за два дні на дрони, віддати свої речі людям, чиї будинки разом з усім всередині згоріли, привертати увагу і показувати світу, що події в Україні неможливо ігнорувати.

Це героїчні вчинки військових, цивільних людей, волонтерів, які перебувають в гарячих точках і знаходять сили рухатись вперед. Я є частиною нації українців, які протистоять жорстоким завоюванням, гнобленням, а отже, також маю суперсили, які полягають у вміннях захищати не лише себе, а й інших, допомагати, колективно працювати, співчувати. Моя суперсила – це бути частиною такого незламного й хороброго народу, взаємодіяти з ним. Це однозначно- привід пишатись собою і своїм народом. Це -про людяність, добре серце, патріотизм, солідарність, єдність, віру у світле майбутнє, попри важкі обставини.