Мельнікова Анастасія, учениця 11 класу Широківського ліцею №1

Вчитель, що надихнув на написання есе - Приходько Віолетта Станіславівна

Моя Україна майбутнього

Гармонія і злагода, що пронизують буття... Села. Прості, затишні. Дим печі плутається зі свіжим повітрям, а квіти приваблюють своїми кольорами та запахом. Кожна хата зберігає теплу атмосферу, сімейні історії, традиції. У містах - напроти: відчувається пульсуюча енергія, жвавість у кожному кутку. Стоять музейні споруди, що зберігають історію, зливають у собі шрами тяжких минулих часів із сучасністю. У мальовничих парках, людних площах та у скверах - пам’ятники Героям. Ніхто і ніщо не забуте!

Вітерець розхитує віти дерев, травичку, ту, що повище. В думках витають повсякденні турботи і радощі, а навкруги лунає українська мова. Звуки природи стають музикою, яка лагідно та ліниво переповзає навколо. Мирно і так затишно на душі. Кожен момент стає картиною, де віддзеркалюється проста, але вражаюча краса мирного життя.

Здається сном, мрією, яка далека від реальності. Адже наразі світ виглядає досить сіро, а гомінливі звуки природи "перекрикує" раптове звучання повітряної тривоги. Ніби вічна злива з чорними затяжними хмарами, через які не видно світла, добра, яке так близько, але таке, ніби, недосяжне. І з'являються сумні думки, відчуття, ніби твої можливості обмежені... Несправедливість...

Але не винна у цьому Україна. Не посмію так сказати. Адже саме вона потерпає, страждає споконвіків. І все-таки тримається. І тоді з'являється маяк надії посеред густої мли. Надії на краще майбутнє, яке повністю залежить від нас – українців!

У мить  прозріння правда стає очевидною: заклик боротьби за Україну лунає глибоко в наших серцях, спонукаючи до патріотизму, який не можна ігнорувати. Це боротьба за збереження багатої історії, живої культури та спільних мрій цілої нації. Я знаю, що кожного українця торкалися подібні думки. Хтось задумався і переосмислив життя, починаючи свою маленьку місію з порятунку. А хтось не взяв до уваги. І це не страшно. З часом правда стане явною, люди - мудрішими і розуміючими. Або, в кінці кінців, у нашій країні не місце тим, хто не цінує...Але суть залишається тією ж: з патріотизмом і щирою любов'ю у наших серцях ми відтворимо зруйноване, відбудуємо незламну і квітучу Україну.

Сумні думки перекриє веселий дитячий сміх, птахи повернуться в рідні краї. Життя буде відроджене. А головна умова - працювати з натхенням, бажанням та оптимізмом, усвідомлювати важливість процесу побудови сильної і незалежної країни.

Моя Україна майбутнього - це єдність із свободою. Мир, рівновага, злагода. Внутрішня гармонія. Моя Батьківщина буде процвітаючою європейською державою! Я вірю, що Шевченкові слова є пророчими:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата

А буде син, і буде мати

І будуть люде на землі.