Лікарка «швидкої допомоги» постійно стикається з наслідками російських обстрілів, тому відправила дітей у безпечне місце, а сама продовжує надавати допомогу місцевим людям

Мені 34 роки, живу в селі Новокаїри Бериславського району, працюю на швидкій допомозі, пункт Мелове. Маю двох діток. Живу з чоловіком, отак і пережили окупацію.

Переживаю за психічний та емоційний стан дітей, тому що  кожен день воно наче не прилітає, але над нами літає. Дітей вивезла, бо сильно гучно. Примусова евакуація у нас по області, тому дітей відправила, а сама залишилася, бо працюю на «швидкій», допомагаю людям чужим.

Слава Богу, у нас не було проблем з їжею, водою і світлом, якось справляємося. Зарплату платять.

В окупації якось їду з виклику на свою базу - зупиняють нас орки на блокпосту, витягують мене з машини, забирають документи. Вони перебували в наркотичному сп'янінні або в алкогольному. 

Сказали мені: «Ми знайдемо, де ти живеш, і заберемо до себе, бо ти нам сподобалася як жінка». Я сказала, що не можу, бо на роботі, якось одговорилася. Вони відповіли, що якщо ще раз мене побачать, то обов'язково заберуть. 

Староста нашого села при окупації на магазині прикріпляв оголошення на російській мов. Що там було написано, я не знаю. Говорили, що це мій десятирічний син позривав ті оголошення. Приїжджали до мене розбиратися солдати зі старостою. Казали, що бачили мою дитину за триста метрів від магазину. Ніхто нічого і не доказував. Я спитала у сина, чи він це робив. Він сказав, що гуляв біля того магазину, але оголошення не зривав. Кому я повірю? Звісно, своїй дитині. 

Десь тиждень назад був у мене виклик, і я везла жіночку, поранену в стегно. Привезла її в лікарню, а мені сказали: «Чого ви, бериславці, такі перелякані приїхали?» Я кажу: «Ми пережили окупацію, на даний момент стріляють всім, чим бачать, з того берега, і прилітає воно до нас, в сусідні села, в сусідні міста. Бачиш оці пошкодження? Тож, на емоціях постійно, нервуєш, переживаєш і думаєш, що буде далі». 

Хочу, щоб це все скоріше закінчилось і все було добре. Головне - залишитися живим. Дітей я в безпечне місце відправила, вони недалеко від нас, за 50 км. Вони чують, що в нас тут відбувається, та хоч не бачать всього страхіття.