Ніхто не чекав, що таке може бути, що на нас нападуть. Після обстрілів води не було, і нам її привозили – і від Фонду Ріната Ахметова, і багато від кого. Ми ходили в клуб, отримували по баклажці води на одну особу. Так само й зараз дають воду. І продуктові набори нам допомогли. 

Зараз у нас, слава Богу, хоч і стріляють, але Бог милував, повз нас пролітає, хоч і поряд. Ми нікуди не виїжджали. 

Як війна нас застала вдома, так тут і залишаємося. Ми живемо в одному дворі, у нас п'ятеро душ. Не їздили ні за кордон, нікуди. 

На початку було дуже страшно, а зараз уже знаєш, де летить, куди летить і що летить. Зараз більш-менш уже звикли. Хочеться, щоб мир швидше настав, щоб ми жили так, як три роки тому.