Нам довелося покинути свій дім та виїжджати з м. Херсона в інше місто України після його звільнення нашими ЗСУ. Але нещодавно ми повернулися додому, так як жити в іншому місті дуже важко. В нашій сім'ї з'явилася ще маленька дитина, тому хотілося б, щоб середній син не почував себе пригнічено та хоч трохи мав психологічну підтримку.

Ми 9 місяців пробули в окупації, дуже чекали на звільнення. З дітьми хотіли виїхати, але бракувало коштів та підтримки. Дуже страшно засипати, перебуваючи в підвалі та не знати, чи прокинешься наступного дня. Ми жили в районі Антонівського моста, тому весь жах приходу окупантів та їх відступ з міста ми пережили дуже боляче.

Страх, що і як нас чекає далі, був не лише в очах дітей, а й у дорослих. Зараз дуже страшно, щоб "не прилетіло" від окупантів. Хочеться миру та спокою.

Була нестача води, так як в місті була відсутня електроенергія та подача води. Продукти були, але їх якість не та.