В мене інвалідність, третя група. Чотири операції робили, дві онкологічні. Живемо з дідом на мінімальній пенсії, він теж хворий лежить. 

В перший день війни я почула сильний вибух - аж хата задвигтіла. Онучка у мене ночувала – прибігла і каже: «Бабусю, війна почалась!» Я кажу: «Яка війна? Мало що може вибухнути». А вона вже по інтернету побачила, що повномасштабна війна, що всі аеродроми розбомблені. Я сказала, що не може цього бути. Потім ми чули громи. Я нікуди не виїжджала, так і залишалась. Страшно, як над головою ракети летіли. 

Нам постачали харчі, допомагали. Ми отримували пайки і хліб безкоштовно три рази на тиждень. Була допомога грошима, нас не ображали. 

Для мене найважче, що мій чоловік головою поїхав. Я не розумію, що він робить, і його не можна в хаті залишити.