Через війну нам прийшлося поїхати з рідного міста, аби вберегти дітей. У старшої доньки за весь час немає друзів, вона постійно без настрою, їй дуже важко, як підліткам, змінювати місце проживання, спілкуватися з друзями тільки телефоном. Родина "розкидана". Дуже тяжко, дуже хочеться додому в нашу рідну, українську Донецьку область. Саме шокуюче було - це смерті дітей, мирних людей. Страшно, що в один момент ми стали переселенцями. Як жорстоко загарбники прийшли на нашу землю, вбиваючи та руйнуючи все навколо. Смерті наших хлопців - Героїв. Це все дуже страшно.