Людмилі багато через що довелось пройти перебуваючи в окупованих Пологах. У місті не стало води, світла, зв'язку. Героїня зі сльозами згадує, як це важко, коли не можеш зателефонувати рідним дітям, не знаєш, чи живі вони. У той час, як Людмила відкладала евакуацію, ситуація ставала дедалі гіршою, люди почали вмирати від осколкових поранень. Згодом жінка змогла виїхати не втрачаючи надії, що вона обов'язково повернеться, коли настане час.

Страшно, коли поруч починають помирати люди