В нашому житті війна почалася ще з 2014 року. Наше місто розташоване на лінії розмежування, тому нам дуже не пощастило. Донька має статус «дитини війни», дитинство в неї вкрала постійна війна. Але вона виросла дуже самостійною дитиною та відмінно навчається. Страшно дуже знаходитися в будинку, над яким літають різні види зброї. В цей час гудить земля, трямкотить посуда в шафах, будинок як виривають з корінням. Страшно дуже! А коли знаходишся у холодному, сирому підвалі, то також дико страшно, якщо завалить - не відкопають. Страшно, коли обстріл закінчився, а дитину з підвалу вивіла, а вона стала заїкатися. Світла нема, газа з 2014 також, вода була технічна, а потім знову зникла. Виживали як могли. Нам були потрібні лікарі, так як постійні обстріли, ми не мали можливості до них поїхати в інші міста. Також медикаментів в місті нема, вони нам також дуже були потрібні.