Історії, які ви нам довірили
Коли почалися вибухи, людям не було куди ховатися, підвали в їхніх будинках були непристосовані до укриття. Любов Василівна живе в дев'ятиповерховому будинку на першому поверсі і під час обстрілу перебувала вдома – «Вони й зараз у нас стріляють, як не страшно, як не стріляли, як тут не гупало, з хати нікуди ми не йшли, перехрестилися, під стінку стали і у своїй хаті, що Бог дасть, те й буде, то ми думали». Раніше жінці доводилося працювати під обстрілами. Вона не може побачитися зі своїми дітьми та онуками, не разу не бачила правнучку, Любов Василівна мріє їх усіх побачити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
