Валентина Ахтаномівна вже два роки не бачила дітей та онуків. Їм довелося залишити зону бойових дій, виїхати у безпечніше місце. Жінка розповідає про те, що їм довелося пережити під час обстрілів. Літали гелікоптери над ними, свистіло, під ліжками ховалися. Мрія її зрозуміла всім – щоб закінчилася війна та зустрітися з родиною.