Пенсіонерка Тетяна Клименко із Полтавки розповідає, як страшно було переносити обстріли рідного села. Її чоловік паралізований, і знаходитися у рідному домі з лежачим хворим було небезпечно. Жінка каже, що дуже шкода було залишати власну хату, але коли з'явилася можливість евакуювати себе та чоловіка, то вони все покинули та поїхали до Запоріжжя. Тут їх добре прийняли, поселили та допомагають із продуктами. Жінка сподівається, що війна незабаром закінчиться і можна буде повернутися до рідного села.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: