Інна Євгенівна мешкала в районі автостанції Маріуполя. З перших днів воєнних дій її сім'я пережила справжній жах. Спочатку разом із дитиною ховалися у притулок дитячого садка, а потім перемістилися до будівлі технічного університету. Жінка згадує, що було дуже важко через відсутність будь-якої інформації про можливість евакуюватися у безпечне місце. Виїжджали на свій страх та ризик. Майбутнє сім'ї жінка бачить у мирній Україні та зізнається, що після пережитого, життя стало ще ціннішим.

Страшніше за авіаудар не було нічого