Наталя з початку повномасштабного вторгнення вирішила не їхати з Херсона. До неї приїхав син, який працював лікарем. Разом допомагали нашим військовим. Син реабілітував поранених, Наталя ж допомагала херсонцям ліками. А разом з тим збирала інформацію, яку передавала Україні. А згодом, коли перебралась до Кропивницького, організувала тут центр допомоги херсонцям.