Зміни? Хіба зруйноване життя це просто зміни? Неможна назвати змінами те, що ми пережили. Це тепер наша історія, сторінка нашого життя, яку ми всіма силами намагаємося перегорнути, щоб знайти сили йти вперед, бо дороги назад у наше минуле життя вже немає, бо немає вже того життя.
Найважче було усвідомлення того, що ми можемо втратити свою дочку. Я молилася про те, щоб в разі нашої загибелі ми померли всією родиною, щоб я не бачила мертвою свою дитину. Не перестаю дякувати за те, що ми живі і вона поряд з нами!
Коли ми виїхали з Маріуполя, побачивши хліб, дочка плакала від щастя. Думаю цим можна чітко описати гуманітарну катастрофу Маріуполя.
За місяць до початку повномасштабної війни ми купили нову автівку і у мене був жетон на автомийку самообслуговування. Машини немає, а жетон зі мною як згадка про минуле успішне життя.
