Я жила в Луганській області. У 2014 році виїхала в Дніпропетровську область. Найняла машину та евакуювалась. В перший день війни мої діти не пішли в школу, бо над будинком пролетіла ракета. У місті не стало води, світла й газу. Я була в шоці, не знала, що робити. Чекала, що привезуть волонтери. Я намагалась виїхати, але нікуди не вийшло. Скрізь - погані умови для життя дітей. За час війни мої рідні повмирали. Мені страшно за своїх дітей: старша донька постійно плаче під час обстрілів. Росіяни щодня скидають бомби на село. Дуже хочу, аби майбутнє у моїх дітей було без війни.