Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Сім'я Поляніних

«Намагаємося просто вижити»

переглядів: 542

Життя моєї сім'ї до війни особливою мобільністю та різноманітністю не вирізнялося, проте ми могли і матеріально, і фізично дозволити собі кудись виїхати. Їздили до Криму, на дачу до наших знайомих, і в Одеську область до наших родичів, і кілька разів на рік їздили до Києва на лікування.

Зараз у нас і матеріальні труднощі, і, природно, труднощі зі свободою пересування територією колись єдиної мирної країни під назвою Україна.

До війни я думати не могла, що опинимося в зоні бойових дій і доведеться перетинати блокпости, лінії розмежування, що почнуть застосовувати літаки, танки, гармати для обстрілу мирних міст і селищ. Машина часу якась, ніби потрапили у Велику Вітчизняну. Машина часу якась, ніби потрапили у Велику Вітчизняну.

Раніше це було десь у Палестині, в Африці, десь далеко, а ось тепер тут і в нас.

Якщо раніше ми могли щось планувати, щось вдома перебудовувати, ремонтувати, то тепер все зупинилося. Живемо аби день до вечора, далеко не заглядаємо в майбутнє.

Немає почуття стабільності, сталості, спокою, що так потрібно кожній людині на землі. Живемо ми між двох вогнів.

Дякую за допомогу Рінату Леонідовичу Ахметову, працівникам Фонду «Допоможемо» за надання допомоги з ліками для дитини.

Дуже турбує й обурює факт несвободи пересування із зони й у зону АТО і перевірки на блокпостах.

Чому якась перепустка стала важливішою за паспорт? Хіба це по-людськи? Хіба це нормально, хіба цивілізовано?

Тепер, щоб вклеїти фотографію у паспорт, я змушена була дві доби витратити на дорогу до Маріуполя і назад, при цьому залишила вдома дитину підгрупи А і тата, який на той момент, як виявилося, доживав останні дні. (У нього був рак, і ось у грудні тата не стало). А могла б за 15 хвилин це зробити за місцем проживання.

Зараз немає впевненості в завтрашньому дні й найголовніше, що цьому неподобству немає ні кінця, ні краю. Ми зараз намагаємося просто вижити, просто жити.

Маріуполь 2017 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій