У перший день вторгнення росіян ми були вдома. Почули, що війна почалася. Спочатку в нас було тихо, а потім уже заїхали танки. От тоді стало страшно, коли почали рухатися колони техніки. У нашому селі росіян не було – вони могли проїхати по дорозі далі, а по хатах не ходили.
Води в нас не було, бо не стало світла. Їжа була. Тільки перший місяць був важкий, а потім почали їздити по продукти в Херсон. Пенсії ми не отримували ці десять місяців, було дуже важко. Тоді все було страшно.
Ми мусили навчитися справлятися зі стресами, тому що треба жити далі. Страшно було, коли ракети літали.
Особисто я хочу, щоб війна закінчилась прямо завтра. Найголовніше – щоб був мир, тоді все у нас буде добре.
