Рашкован Олександр, 8 клас, Обласний науковий ліцей-інтернат КЗВО ВГПК

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мазур Тереза Андріївна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Кожен з нас має в житті події, які змінюють його на глибокому рівні. У моєму житті такою подією стало початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це була не просто війна на телеекранах чи новини з іншої країни. Це стало частиною нашого життя, яке увірвалося в кожен дім.

Але навіть в таких темних часах я зрозумів, що справжня сила криється в допомозі один одному. І це не тільки про великі справи — іноді навіть найменші вчинки можуть змінити чиюсь долю.

Я живу на Вінниччині, мені 14 років і я навчаюсь у 8 класі в ліцеї-інтернаті. Займаюсь футболом, але це не просто хобі — це частина мого життя, яка мене формує. Та навіть через спорт я намагаюся допомагати іншим: коли отримую премії як кращий гравець, усі кошти переказую на потреби ЗСУ. Це мій спосіб подякувати тим, хто захищає нас.

З початку війни, як і багато хто, моя родина переживала не найкращі часи. Мій вітчим — військовий і на початку війни він пішов на фронт. Наразі він проходить реабілітацію. Я, разом із сестрою та мамою, став залучений до волонтерської діяльності. Спочатку ми почали з маленьких справ — збирали продукти, одяг, ліки для людей, які потребували допомоги.

Ми розуміли, що навіть одна маленька коробка з продуктами може стати для когось важливою.

Волонтерська діяльність стала для нас не просто обов'язком, а справжнім покликанням. Я бачив, як люди, які отримували нашу допомогу, ставали менш стурбованими та більш спокійними. І це не лише матеріальна допомога. Деяким, напевно, важливо було просто відчути, що вони не самі. Важливість цього не можна переоцінити.

Мій вітчим нам говорить, що справжня сила не в зброї, а в людях, які підтримують один одного. Ці слова я часто згадую, коли бачу, як люди по всій країні, незважаючи на всі труднощі, допомагають один одному. І я зрозумів, що кожен з нас може стати частиною цієї сили допомоги.

Ми, діти, навіть у такому юному віці, знаходимо способи допомогти, підтримати інших. Це можуть бути листи солдатам, пакети з необхідними речами або навіть просто слова підтримки. Ми намагаємося робити те, що можемо і навіть маленька допомога може значно змінити ситуацію. Ті маленькі добрі вчинки, які ми робимо, іноді є важливими не менше, ніж великі справи дорослих.

Коли я дивлюся на все, що відбулося з початку війни, я розумію, що кожен день, кожен момент, кожен жест допомоги — це те, що робить нас сильнішими. Це сила, яка здатна перемогти навіть у найскладніші часи. Ця подія, яка змінила все, стала для мене уроком на все життя.

Сила допомоги — це не лише про те, щоб дати щось матеріальне. Це про те, щоб бути підтримкою для іншої людини, дати їй відчути, що вона важлива і що вона не одна.

Волонтерство, допомога іншим — це не просто слова, це те, що робить кожен день краще. І це не просто змінило моє життя, це змінило життя людей навколо мене. З кожним добрим вчинком ми разом будуємо сильну і нескорену Україну.