Полюхович Анастасія

11 клас, Серницький ліцей

Вчителька, що надихнула на написання – Литвинчук Світлана Антонівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

«Через три дні Росія захопить Київ» - такими були прогнози агресора на початку повномасштабного вторгнення в Україну. Пройшло майже два роки, а синьо-жовтий прапор все ще майорить над українською столицею. Воля - це внутрішня сила для подолання перешкод на шляху . Але ми вистояли, знайшли в собі цю мотивацію, щоб продовжувати боротьбу за свободу держави. В цьому і полягає суперсила кожного патріота. Прагнення думок, вчинків та переконань допомагає зберегти націю. Вибір говорити, висловлювати думки попри всі російські обмеження, вибір бути незалежним, який зробили більшість українців у 1991 році.

Бути українкою - і моя суперсила. У моїх жилах тече кров гідності та вільності. Наша рідна мова, традиції - це мій початок, який додає мені сил, впевненості та визначає мою ідентичність. А мова є найкращим способом вираження цього. Це наша скарбниця, що обʼєднує у велику родину. Українці здатні вибирати свій шлях із гідністю . Потужна історія формує незламний характер. Моя гордість походить із надзвичайно великого та цінного культурного спадку. У кожній ноті Шевченка відгукується міць українського народу. Волелюбність, виражена в нашій музиці, мистецтві додає неперевершеної енергії.

Справжня сила полягає в нашій здатності підтримки та взаємодопомоги. Ми володіємо витримкою та готовністю до будь-якого виклику. Наша роль-це крапля потоку зусиль, що приведе до завершення війни.

Тому я, як і кожен житель нашої держави перераховую допомогу для ЗСУ, тримаю інформаційний фронт. Ми розуміємо, що не кожен має можливість допомогти великим обсягом, але не забуваймо про те, що ми єдине ціле.

І об’єднавшись, кожна наша краплина допомоги утворить глибоке цілюще джерело, яке буде живити нашу армію силами та мотивацією. Заради перемоги я буду дбати про єдність, що може стати початком чи продовженням шляху до нашої мети!