Це був ранок, я щойно прокинулася. Про війну мені повідомили батьки, які вже дізналися, що відбувається, бо за вікном вже чутно було вибухи.

На початковому етапі війни це була гуманітарна катастрофа, життя у підвалі, згодом -неможливість повноцінного спілкування з однолітками.

Справжнім шоком для мене став авіаобстріл Харкова, міста, якого я не покидала з самого початку війни до сьогоднішнього дня.

Мені довелося багато часу провести у умовах гуманітарної проблеми: голод, холод, відсутність води, опалення, електрики, іноді найгострішим голод був інформаційний. Ці проблеми вирішувалися різними способами: отримання гуманітарної допомоги від різних організацій, іноді допомагали волонтери.

Війна не вплинула на відносини у моїй сім'ї. В мене є тато і мама, ми проживаємо разом. Я навчаюся у ліцеї.

Були приємні моменти під час війни. Це моменти пов'язані із національною свідомістю українців.

Про початок війни нагадує телефон, у якому мої фото і відео, присвячені моєму життю у прифронтовому місті.