Ігнатченко Анастасія, 16 років, Піско – Радьківська ЗОШ І – ІІІ ступенів Борівської селищної ради
Вже майже вісім років в нашій країні війна. На жаль, вона принесла багато втрат та смертей. Для кожного війна - це велике горе. Не обійшла вона й нашої родини.
На момент антитерористичної операції ми всією сім’єю жили в Горлівці. Немає нічого страшнішого, коли поряд з тобою жах війни. На той час мені було лише 6 років. Зараз мені уже 14, але події тих часів пам'ятаю добре. З перших днів війни ми жили у рідному місті, щиро сподіваючись на те, що все скоро закінчиться, і наша армія зможе зупинити ворожу навалу.
Кожен ранок починався з того, що ми чули гуркіт військової техніки, вибухи, автоматні черги, звуки сирени.
2014 рік 6 травня…
Традицією нашої школи було вітати ветеранів з перемогою у Другій світовій війні. Того самого дня ми розносили листівки із запрошенням на святковий концерт. Тоді ми вперше відчули страх. Над нашими головами пролетіло три літаки. В цей момент по зморщеному обличчі бабусі, яку ми вітали, пробігла сльоза від гірких спогадів. Після цього вона сказала такі слова: «Я не зможу пережити це ще раз». У людини, яка вже дивилася в очі війні, в пам’яті знову постали події минулого.
Остання ніч, проведена в рідному домі, - найжахливіший спогад мого дитинства. Здавалося, що це все якийсь страшний сон, але прокинутися вже було неможливо. Насправді, лячно, коли серед ночі прокидаєшся від спалахів в небі та звуків вибухів. В цей час не розумієш, що робити та куди ховатися. Якби ж ми знали, що далі буде тільки гірше.
Наступного ранку вирішили терміново їхати з міста, покинути все та тікати кудись, аби не бачити цих жахів. Так ми і опинилися у родичів у Харківській області, де й живимо сьогодні.
Спогади про рідний дім вже не здаються такими теплими, а нашою домівкою стало село, де нас дуже добре прийняли. Я ніколи нікому в житті не побажаю пережити те, що пережили дорослі та діти Донецької та Луганської областей. Хочу звернутися до політиків: «Дорослі, ви мудрі. Докладіть всіх зусиль, щоб війна закінчилася. Страждають люди, які ні в чому не винні».