Голощапов Захар, учень 11 класу Одеського ліцейю № 111

Вчитель, що надихнув на написання есе: Голощапова Олена Вікторівна

«Війна. Моя історія»

Ранок 24 лютого 2022 року розпочався в Світі по різному…В Європі люди прокидалися під мелодію будильника, муркотіння кота, пили каву, йшли на роботу, діти бігли до школи…В Америці все навпаки –  був білий день, всі активно вирішували свої справи, зустрічалися з друзями. Україна в цей день прокинулася від почуття тривоги – вона клекотала всередині та ззовні… Гуркіт сирен, биття сердець, вуличний шум, то почалася війна. Чи розумів я тоді, що цей ранок змінить моє життя, мої цінності? Ні! І це було парадоксально, бо важко повірити, що в час сучасного інноваційного світоустрою будування можуть виникнути військові дії, які скалічуватимуть долі людей, руйнуватимуть цілі міста, будинки. Тоді я ще про це не знав…був не готовий.

І тут постає питання – чи мали ми, громадяни України, знання як діяти в складних життєвих умовах, в умовах воєнного стану? Ні! На жаль, в закладах освіти та на робочих місцях не вчать надавати першу допомогу, діяти в ситуації евакуації, як врятувати свої життя від бомбардування, артилерійського обстрілу та інше – це проблема, яка виникла на рівні країни!

Споглядаючи, як люди плакали, не знали що робити, куди їхати, як виживати, до кого звертатися, я зрозумів, що хтось має взяти на себе функції координаторів. На мою думку, ними стали волонтерські рухи, активісти громадських організацій! Завдяки силі єднання, розпочалися гуманітарні, інформаційні кампанії. Всесвіт об’єднався – це був перший крок трансформації суспільства.

Саме війна стала поштовхом змін, хоч і боляче від цього усвідомлення! Люди ділилися знаннями, запрошували до себе в безпечні місця, годували, несли теплі речі нужденним та постраждалим… Моя родина не стояла осторонь, як і більшість мешканців України. Я разом з батьками отримував благодійну допомогу, розвантажував, фасував продуктові набори, опікувався людьми, які їхали з гарячих точок, інформував друзів щодо евакуації в інші регіони, надсилав контакти допомоги.

Другий крок трансформації – це сила та міць наших захисників та захисниць, які стали пліч-о-пліч з  вірою в серці, щоб захистити наше  майбутнє. Щодня ведуться важкі бої, щодня ціною життя ми виборюємо свою свободу та незалежність, щодня отримуємо новий досвід та можливості. Кожний зрозумів, як важливо служити країні, бути патріотом, захищати інтереси нації та держави! Впевнений, що саме так треба виховувати молоде покоління в сім’ях та школах.

Пройшовши шлях від свідка військових подій на Донеччини, пасажира евакуаційного потягу, вимушено переселеної особи в прихистку до лідера команди однодумців в програмі UpShift за підтримки ЮНІСЕФ, зрозумів, що треба брати на себе відповідальність за своє життя. Це саме і є третім кроком трансформації суспільства. Досить надіятися на сторонніх людей, волонтерів, громаду, ми митці свого щастя! Необхідно шукати свій шлях, вчитися, працювати, мріяти…

У Львові я з підлітками Донецької та Луганської області пройшли курс щодо написання соціальних проєктів. Ми організували та провели дистанційний творчий конкурс для молоді ВПО «Підтримай своїх», в якому взяло участь сто дітей та підлітків з різних куточків країни. Наша команда хотіла надихнути та вмотивувати інших рухатися далі, вірити в свої сили, надати підтримку тим, хто цього потребував. Всі учасники отримали подарунки – горнятко, футболки, фарби, рюкзаки, вітальні сертифікати, а ми – слова подяки, спільні фото, радісні посмішки. Це тільки початок…попереду вступ у вищі навчальні заклади, отримання нових знань – відбудова України.

Отже, наразі я маю нову концепцію свого життя та цінності – це моя родина, люди, країна, любов, добро, мир. Сподіваюся, що війна скоро стане тільки спогадом, але назавжди буде нагадувати про ті трансформації, які необхідно усвідомити кожному. Досвід воєнних дій ляже в основу багатьох змін, не тільки суспільства, а в системі освіти, політичних ідеологіях, державних установах, свідомості громадян, родинно-сімейних взаєминах, морально-людських цінностях. На довгі роки покоління передаватиме з уст в уста трагічні історії, історії про мужність, про любов, розповіді про пережите, емоції та почуття, які вірували в ці часи в українському просторі.

Об’єднання людей, сила та мужність Духа, відповідальність – це три кити нового Світу та покоління молоді, на яких триматиметься Мир, психологічне й ментальне благополуччя, здоровий глузд та баланс.