Альбіна Русланівна згадує, що війна застала її за домашніми справами. З кожним днем ситуація в місті ставала дедалі важчою, і сім'я героїні переїхала до Запоріжжя. На новому місці їм теж неспокійно, малі діти дуже бояться, коли звучить сирена. Молода мама вірить, що незабаром настане мир і країна процвітатиме.