У Слов’янську я провела все свої життя. Після початку війни було все незрозуміло. Неможливо було повірити в цей жах. Я виїжджала в Чехію, але потім повернулась додому. 

У Слов’янську продовжуються обстріли. Декілька місяців не було води та газу. Зараз все є. 

Мій чоловік загинув на війни. Я не знаю, як ще тримаюсь. На початку війни померла моя мама. Багато втрат у моїй родині за час бойових дій. Розумію,  що треба самій все переживати, ніхто не допоможе. Я сподіваюсь, що мій чоловік загинув недаремно. Він завжди мені казав, щоб я продовжувала жити.